Історія справи

Рішення ВССУ від 01.07.2015 року у справі №6-12286св15

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 липня 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Гулька Б.І., Хопти С.Ф.,

Черненко В.А., Штелик С.П.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» про стягнення коштів за договором банківського вкладу за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» на рішення Оболонського районного суду

м. Києва від 16 лютого 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від

31 березня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У січні 2015 року ОСОБА_3 звернулась до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 16 червня 2014 року між нею та публічним акціонерним товариством «ВТБ Банк» (далі - ПАТ «ВТБ Банк») було укладено договір банківського вкладу, відповідно до умов якого вона розмістила вклад у сумі 77 034 долари 25 центів США строком на 3 місяці зі сплатою відсотків за ставкою по вкладу у розмірі 9,3 % річних. Після закінчення терміну дії договору вклад їй повернуто не було, тому 5 грудня 2014 року вона звернулась до банку з письмовою заявою про видачу їй вкладу у готівковій формі через касу банку, однак листом від 26 грудня 2014 року банк повідомив її про неможливість видачі готівкою одноразовою операцією з його поточного рахунку грошових коштів у вищевказаній сумі. Зазначала, що це суперечить вимогам законодавства, умовам договору.

Ураховуючи викладене, позивачка просила суд зобов'язати банк повернути їй суму вкладу у розмірі 77 034 долари 25 центів США одноразовою операцією через касу банку та нарахувати та виплатити проценти по вкладу у розмірі 9,3 % річних від суми владу.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 16 лютого 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 31 березня 2015 року, позов ОСОБА_3 задоволено. Стягнуто з ПАТ «ВТБ Банк» на користь ОСОБА_3 за договором банківського вкладу від 16 червня 2014 року суму вкладу у розмірі 80 234 грн долари 52 центи США, яка складається з суми вкладу з урахуванням капіталізованих процентів у розмірі 80 135 доларів 34 центи США, та суми процентів у розмірі 99 доларів 18 центів США, одноразово у готівковій формі через касу банку. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ПАТ «ВТБ Банк», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивач звертався до банку із заявою про повернення банківського вкладу, яка відповідачем залишена без належного реагування, тому наявні всі підстави для стягнення грошових коштів. Також суд зазначив, що постанови правління Національного банку України є підзаконними нормативно-правовими актами, що приймаються на виконання положень законів, тобто вони не повинні їм суперечити, оскільки закони мають більшу юридичну силу, а постанова Правління Національного банку України від 29 серпня 2014 року № 540 «Про введення додаткових механізмів для стабілізації грошово-кредитного і валютного ринків України» суперечить ст. 41 Конституції України, нормам ЦК України та ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначені висновки судів відповідають обставинам справи, доказам, наданим сторонами та правильно оціненим судом, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Згідно зі ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Положеннями ч. 2 ст. 56 Закону України «Про Національний банк України» передбачено, що нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно з законом пом'якшують або скасовують відповідальність.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до положень ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом. Клієнт зобов'язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором.

Крім того, ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 529 ЦК України кредитор має право не приймати від боржника виконання його обов'язку частинами, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Отже, за змістом наведеним норм права зобов'язання банку полягає у виплаті володільцеві рахунку грошових коштів на умовах та в порядку, встановлених договором.

Разом з тим нормативно-правові акти Національного банку України не є актами цивільного законодавства України у розумінні ст. 4 ЦК України, оскільки є нормативно-правовими актами органу державного управління.

Тобто, посилання ПАТ «ВТБ Банк» на постанову Правління Національного банку України від 1 грудня 2014 року № 7580 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України», п. 6.9 якої передбачено зобов'язання уповноважених банків обмежити видачу (отримання) готівкових коштів в іноземній валюті або банківських металів з поточних та депозитних рахунків клієнтів через каси та банкомати в межах 15 тис. грн на добу на одного клієнта в еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України, є безпідставним, оскільки зазначена і побідні цій наступні відповідні постанови цього банку є розпорядчими актами, які адресовані обмеженій кількості осіб і таке регулювання здійснюється в межах адміністративно-правових відносин Національного банку України з банками, які охоплюються його наглядовою діяльністю. Ці постанови банку не встановлюють нових прав або обов'язків для громадян, не можуть зачіпати їх права, свободи та інтереси.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Отже, суди прийшли до правильного висновку, про те, що відмова банку у поверненні ОСОБА_3 банківського вкладу суперечить вимогам чинного законодавства, зокрема, ст. 41 Конституції України, ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також ст. 1068 ЦК України та умовам укладеного між сторонами договору.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитись з висновками судів про те, що кошти мають бути видані позивачу одноразовою операцією з його поточного рахунку.

Відносини банку та володільця рахунку передбачені параграфом 3 глави 71 ЦК України, обов'язок банку з видачі вкладу урегульовано ст. 1060 ЦК України та умовами відповідного договору. У зв'язку з цим суд правильно зобов'язав відповідача видати позивачу вклад з урахуванням процентів згідно умов договору, а порядок виконання цього рішення суду передбачений Законом України «Про виконавче провадження».

З урахуванням викладеного судові рішення відповідно до вимог ст. 341 ЦПК України підлягають зміні з відмовою ОСОБА_3 у задоволенні вимог про зобов'язання відповідача видати їй грошові кошті одноразовою операцією.

Керуючись ст. ст. 336, 341 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

в и р і ш и л а :

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» задовольнити частково.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 16 лютого 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 31 березня 2015 року змінити.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до публічного акціонерного твоарситва «ВТБ Банк» про зобов'язання видати суму банківського вкладу одноразовою операцією відмовити.

У решті - рішення Оболонського районного суду м. Києва від 16 лютого 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 31 березня 2015 року залишити без змін.

Рішення оскарженню не підлягає.

Головуючий Д.Д. Луспеник

Судді: Б.І. Гулько

С.Ф. Хопта

В.А. Черненко

С.П. Штелик